Російське вторгнення в Україну призвело до масового порушення ланцюжків економічної діяльності та руйнування інфраструктури. Однак, План відновлення України – це унікальний шанс не тільки відшкодувати збитки, завдані війною, а й прискорити економічне зростання та підвищити якість життя в Україні, включаючи покращення у сфері поводження з побутовими відходами.
За матеріалами робочої групи «Будівництво, містобудування, модернізація міст та регіонів України», включеними у проект Плану відновлення України, що був презентований 4 липня 2022 року в рамках Міжнародної конференції з питань відновлення України (англ. Ukraine Recovery Conference, URC 2022): за 2021 рік в Україні утворилось понад 10 млн тонн ( 51 млн м3) побутових відходів. 79% населення охоплено послугами з вивезення побутових відходів. Завдяки впровадженню, в 1725 населеному пункті роздільного збирання побутових відходів, роботі 34 сміттєсортувальних ліній, 1 сміттєспалювального заводу і 3 сміттєспалювальних установок перероблено та утилізовано лише близько 7,64% побутових відходів.
Одними із ключових викликів сьогодення у цій сфері є неефективність системи поводження з побутовими відходами, низький відсоток переробки побутових відходів, низький рівень технічного оснащення галузі, пошкодження та/або знищення інфраструктури поводження з побутовими відходами (полігони, сміттєзвалища, сміттєсортувальні заводи, сміттєвози, контейнери, контейнерні майданчики). Критична ситуація, яка склалася з накопиченням, скороченням перероблення, утилізації та належного захоронення побутових відходів не дозволяє реалізувати економічний потенціал вторинного використання ресурсів.
Крім того, критичною стала проблема відсутності системи поводження з відходами руйнування, будівництва і знесення, відсутності інфраструктури і технологій для збирання, оброблення та перероблення таких відходів.
Проект Плану відновлення України передбачає досягнення мети щодо структурної модернізації системи поводження з відходами та приведення її у відповідність з європейськими нормами, у т.ч. шляхом відновлення та будівництва об’єктів поводження з відходами (сміттєсортувальних, сміттєперевантажувальних, сміттєпереробних, сміттєспалювальних заводів та полігонів). Це дозволить досягти до кінця 2032 року рівня 15% переробки та утилізації від загального обсягу утворення побутових відходів та 60% переробки та утилізації від загального обсягу утворення відходів будівництва і знесення. А також є основою для запровадження економіки замкнутого циклу в рамках Європейського Зеленого курсу.
Основою для таких системних перетворень у галузі, а також для розвитку процесів відновлення та видалення відходів й започаткування нових проектів ДПП в Україні, які будуть частиною цілісної стратегії управління відходами, є новий закон «Про управління відходами».
Новий закон «Про управління відходами»
20 червня 2022 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про управління відходами”, реєстр. №2207-1-д, який готувався у Комітеті з питань екологічної політики та природокористування. 7 липня 2022 р. Закон повернуто з підписом від Президента України[1]
Метою Закону визначено удосконалення системи управління відходами, забезпечення законодавчого та нормативно-правового регулювання відносин у сфері управління відходами з урахуванням вимог відповідних європейських директив, визначення правових, організаційних, економічних засад та механізмів для запобігання або зменшення утворення відходів, сприяння підготовці їх до повторного використання і відновленню як вторинної сировини та енергетичних ресурсів, створення відповідної інфраструктури об’єктів управління відходами; залучення інвестиції для регіонального та місцевого розвитку, поліпшення стану навколишнього природного середовища та здоров’я населення.
Закон України «Про управління відходами» дозволяє:
- впровадити європейську ієрархію поводження із відходами, організувати планування системи управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях (з дотриманням принципу «територіальної наближеності», коли оброблення відходів здійснюється на найближчій споруді або установці з оброблення відходів, або в місці захоронення відходів, враховуючи їх екологічну та економічну ефективність, відповідно до регіональних та місцевих планів управління відходами); закрити старі сміттєзвалища, а ті, що залишаться, привести до європейських норм;
- створити умови для побудови в Україні сучасної сміттєпереробної інфраструктури за європейськими правилами і відкрити кордони для інвесторів (у т.ч. на засадах ДПП);
- встановити принцип «забруднювач платить» (утворювач або власник відходів покриває витрати на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення та оброблення, включаючи витрати на створення та утримання об’єктів оброблення відходів);
- впровадити розширену відповідальність виробника, коли виробник продукції буде зобов’язаний забезпечити повну утилізацію упаковки, яку випустив на ринок разом із товарами.
Послуги з управління побутовими відходами (нове визначення – на заміну «послуг з поводження з побутовими відходами»)
– операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов’язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що здійснюється виконавцем послуги з управління побутовими відходами.
Система управління побутовими відходами (концептуально нове визначення)
– комплекс заходів із збирання, перевезення та оброблення побутових відходів, включаючи створення та забезпечення діяльності об’єктів, нагляд за ними та подальший догляд за об’єктами видалення побутових відходів, а також діяльність суб’єктів господарювання, що здійснюють окремі операції з управління побутовими відходами в межах територіальної громади або декількох територіальних громад.
Право власності на відходи
Відповідно до стаття 11 Закону України «Про управління відходами» суб’єктами права власності на відходи є фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на відходи відповідно до закону.
Територіальні громади є власниками відходів, переданих їх утворювачами або попередніми власниками до систем управління побутовими відходами. Перехід права власності на відходи до інших суб’єктів здійснюється на підставі договору. Організації розширеної відповідальності виробника є власниками відходів, прийнятих, зібраних або отриманих в інший спосіб у результаті діяльності такої організації.
Такі положення статті 11 та частини другої статті 31 Закону України «Про управління відходами» мають вирішувати проблему ризику попиту в проектах ДПП, оскільки згідно нового Закону утворювачі побутових відходів зобов’язані забезпечувати передачу побутових відходів до системи управління побутовими відходами і власниками відходів є саме територіальні громади (які є державними партнерами згідно законодавства в сфері ДПП).
Наступні кроки для впровадження європейської ієрархії поводження із відходами, організації планування системи управління відходами та розбудови в Україні сучасної сміттєпереробної інфраструктури.
На загальнонаціональному рівні:
- розроблення та затвердження КМУ Національної програми запобігання утворенню відходів та Національного плану управління відходами;
- розроблення Мінрегіоном нових Правил надання послуги з управління побутовими відходами на заміну діючим, затвердженим постановою КМУ від 10 грудня 2008 р. № 1070;
- розроблення Мінрегіоном нового Порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів на заміну діючого, який затверджений постановою КМУвід 16 листопада 2011 року № 1173;
- створення та адміністрування Мінрегіоном інформаційної системи управління відходами, у якій, зокрема, зобов’язані створити обліковий запис суб’єкти господарювання, які мають намір здійснювати або здійснюють діяльність у сфері оброблення відходів.
На регіональному рівні – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями:
- мають бути розроблені та затверджені регіональні плани управління відходами згідно Порядку розроблення та затвердження регіональних планів управління відходами, затвердженого КМУ;
- створені умови для організації та будівництва об’єктів оброблення відходів.
На місцевому рівні – сільськими, селищними, міськими радами:
- мають бути розроблені та затверджені місцеві плани управління відходами згідно Порядку розроблення, погодження та затвердження місцевих планів управління відходами, затвердженого КМУ;
- вирішені питання щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об’єктів оброблення відходів;
- створені пункти роздільного збирання побутових відходів.
Органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами.
Територіальні громади на засадах співробітництва можуть спільно фінансувати будівництво, реконструкцію та/або утримання об’єктів оброблення побутових відходів, реалізовувати спільні проекти, спільно фінансувати (утримувати) підприємства, установи та організації комунальної форми власності, утворювати спільні комунальні підприємства, установи та організації, спільний орган управління. Порядок організації співробітництва територіальних громад визначається Законом України “Про співробітництво територіальних громад”.
Проектування, будівництво, реконструкція та обслуговування об’єктів оброблення побутових відходів може здійснюватися органами місцевого самоврядування на засадах державно-приватного партнерства відповідно до Закону України “Про державно-приватне партнерство”(частина шоста статті 30 Закону України «Про управління відходами»).
Функціонування муніципальної системи управління побутовими відходами (нова концепція)
Функціонування муніципальної системи управління побутовими відходами забезпечує адміністратор послуги з управління побутовими відходами, який визначається рішенням міської, сільської, селищної ради.
Адміністратором послуги з управління побутовими відходами визначається виключно комунальне підприємство.
Адміністратор послуги з управління побутовими відходами:
1) забезпечує функціонування муніципальної системи управління побутовими відходами;
2) укладає за дорученням органу місцевого самоврядування договори із суб’єктами господарювання на виконання окремих операцій з управління побутовими відходами;
3) укладає договори із споживачами про надання послуги з управління побутовими відходами;
4) створює єдину інформаційну базу споживачів для здійснення нарахувань за надану послугу з управління побутовими відходами, обліку стану оплати та заборгованості;
5) проводить претензійно-позовну роботу з боржниками та інформаційні заходи щодо дотримання споживачами вимог нормативних документів у сфері управління побутовими відходами;
6) проводить розрахунок середньозваженого тарифу і подає його у встановленому порядку до органу місцевого самоврядування.
Загальний процес надання послуг з управління побутовими відходами
Послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням регіональних та місцевих планів управління відходами та правил благоустрою населеного пункту.
До складу послуги з управління побутовими відходами входять операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів (стаття 33 Закону України «Про управління відходами»).
Виконавцем послуги з управління побутовими відходами є суб’єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку, або адміністратор послуги з управління побутовими відходами.
| Суб’єкти господарювання, які здійснюють збирання та перевезення побутових відходів, визначаються органами місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суб’єкти господарювання, які здійснюють відновлення та видалення побутових відходів[2], визначаються органами місцевого самоврядування відповідно до регіонального та місцевих планів управління відходами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. |
Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори з суб’єктами господарювання, які здійснюють відновлення та видалення побутових відходів. Якщо виконавцем послуги з управління побутовими відходами є адміністратор, він також укладає договори з суб’єктами господарювання, які здійснюють збирання та перевезення побутових відходів.
Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори із споживачами послуги.
Економічно обґрунтовані тарифи
Плата за послугу з управління побутовими відходами визначається на основі тарифу на послугу з управління побутовими відходами та норм надання послуги.
Тариф на послугу з управління побутовими відходами є середньозваженим тарифом, що формується на основі тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів.
Розрахунок тарифу на послугу з управління побутовими відходами здійснює виконавець послуги. Розрахунок тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів здійснюють суб’єкти господарювання, які здійснюють відповідні операції (стаття 34 Закону України «Про управління відходами»).
Встановлення тарифів,передбачених статтею 34 Закону України «Про управління відходами», нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на надання відповідних послуг не допускається.
Інвестиційні програми
Інвестиційні програми розробляються для реалізації заходів з оновлення основних фондів, будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення об’єктів оброблення побутових відходів.
Орган місцевого самоврядування, що виступає замовником інвестиційного проекту, передбаченого інвестиційною програмою, бере на себе зобов’язання встановити тариф та забезпечити надходження обсягів побутових відходів на об’єкт, передбачений цим проектом, достатніх для окупності проекту протягом встановленого строку, необхідного для реалізації інвестиційного проекту, в інших випадках – встановлює тарифи, рівень яких забезпечує виконання затверджених у встановленому порядку інвестиційних програм.
Отже, новий закон «Про управління відходами» дозволяє організувати планування системи управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також створити умови для побудови нових об’єктів оброблення побутових відходів на засадах ДПП, забезпечуючи при цьому встановлення органами місцевого самоврядування економічно обґрунтованих тарифів на послуги з управління побутовими відходами (у т.ч. тарифів на відновлення та видалення побутових відходів) та взяття ними зобов’язань забезпечити надходження обсягів побутових відходів на об’єкт, передбачений проектом.
Прикладом нових сталих проектів ДПП з будівництва об’єктів оброблення побутових відходів можуть бути світові практики реалізації проектів перетворення відходів у енергію (англ. Waste-to-Energy; WTE), що сприяють розбудові економіки замкненого циклу. Одним із перших масштабних інвестиційно привабливих проектів з вироблення енергії з відходів (англ. Waste-to-Energy; WTE) за участі приватного сектору на ринках, що формуються, є комплексний проект ДПП з перетворення відходів в енергію реалізований у Белграді (Сербія).
Проект передбачав зобов’язання приватного партнера в частині проектування, будівництва, фінансування й експлуатації протягом 25 років та повернення державному партнеру
- нового заводу з вироблення енергії з відходів, що виробляє теплову енергію для централізованого опалення та електрику;
- нового санітарного полігону для побутових відходів та інертних компонентів;
- заводу вторинної переробки відходів будівництва і зносу (DCW), та території для їх зберігання;
- заводу з очищення фільтрату,
- завод з виробництва електроенергії зі звалищного газу ~3 МВт,
- а також закриття та здійснення реабілітації існуючого полігону.
Детальніше про процес підготовки проекту ДПП – на нашому сайті – https://pppagency.me.gov.ua/uk/vidbuvsya-vorkshop-na-temu-sektor-povodzhennya-z-tverdymy-pobutovymy-vidhodamy-ta-mozhlyvosti-derzhavno-pryvatnogo-partnerstva/
[1] Цей Закон набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування, крім:
- пункту 1 частини третьої статті 10 цього Закону, який набирає чинності через сім років після встановлення законом розширеної відповідальності виробника щодо відходів, які утворилися внаслідок споживання/використання певної продукції;
- статті 40 цього Закону (в частині фінансової гарантії), яка набирає чинності одночасно з набранням чинності закону щодо фінансової гарантії.
[2] Суб’єкти господарювання для здійснення операцій з оброблення відходів зобов’язані отримати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів до початку своєї діяльності (частина друга статті 41 Закону України «Про управління відходами»)