Відбувся віртуальний воркшоп на тему «Енергетичний сектор та можливості для державно-приватного партнерства»

Опубліковано: 02.02.2022
Категорія: Новини ДПП

1 лютого 2022 року відбувся віртуальний воркшоп на тему «Енергетичний сектор та можливості для державно-приватного партнерства».

Воркшоп було організовано Агенцією ДПП спільно з Мінекономіки за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та Консультативного комітету з державно-приватних інфраструктурних проектів (PPIAF) з метою розвитку механізму ДПП в енергетичному секторі в Україні та підвищення інституційної спроможності ініціаторів проектів ДПП з публічного сектора.

Відкрили воркшоп Олександр Грибан, Заступник міністра економіки України, та Філіп Драпак, Старший експерт з енергетичного сектору Міжнародної фінансової корпорації (IFC).

Філіп Драпак привітав учасників та зазначив що для Міжнародної фінансової корпорації (IFC) розвиток енергетичного сектору в Україні є надзвичайно важливим напрямком.

Олександр Грибан подякував присутнім та зазначив:
“Реалізація проектів ДПП, пов’язаних із виробництвом енергії з відновлюваних джерел, сприятиме розвитку електроенергетики, адже такі проекти спрямовані на перехід до виробництва чистої енергії. Це можливо завдяки  розширенню можливостей мережі для інтеграції енергії, виробленої приватним сектором з відновлюваних джерел. Своєю чергою це матиме позитивний вплив і на декарбонізацію всього енергетичного сектору.

У 2035 році 80% первинної енергії забезпечуватимуть три основні джерела – природний газ, атомна енергія та відновлювані джерела, які складатимуть чверть обсягу. Так передбачено Енергетичною стратегією України.

Вдячний консультантам та експертам IFC і PPIAF за підтримку ініціатив державної Агенції ДПП та можливість вивчення міжнародного досвіду реалізації проектів у цій галузі. Впевнений, що практичні приклади, наведені в межах спільного організованого воркшопу сприятимуть започаткуванню нових проектів державно-приватного партнерства в Україні та ще більш високій якості їх підготовки.”

Ключовим доповідачем першої частини воркшопу був Бернард Атлан, Головний спеціаліст з питань інвестування Міжнародної фінансової корпорації (IFC).

Бернард Атлан висвітлив шість основних варіантів (моделей) для участі приватного сектору в розвитку енергетичної інфраструктури й потужностей, залежно від рівня передачі ризиків. Найбільш поширеними моделями ДПП у цьому секторі є будівництво-експлуатація-трансфер (англ. BOT; build-operate-transfer) та будівництво-володіння-експлуатація-трансфер (англ. BOOT; build-own-operate-transfer).

Експерт Міжнародної фінансової корпорації (IFC) пояснив переваги фінансування проектів за рахунок коштів приватного партнера. Так, не зважаючи на те, що витрати на залучення фінансування (у т.ч. кредитних коштів) можуть буди більшими, порівняно з традиційними публічними закупівлями, ефективність використання коштів при залучені приватного партнера в цілому збільшується за рахунок меншого рівня капітальних та операційних витрат. Проекти, що виконуються державним сектором, за статистикою більш схильні до перевитрат коштів та часу, порівняно з їх реалізацію на умовах ДПП, коли ризики затримок будівництва, операційні ризики передаються приватному партнеру.

Бернард Атлан підкреслив важливість комплексного підходу до проектних рішень, що будуть реалізовані із залученням приватного фінансування. Оскільки енергосистема працює шляхом балансування споживання та виробітку в реальному часі, то введення нових потужностей, наприклад з сонячної генерації, обсяг виробництва яких не можна регулювати, становить виклики для їх інтеграції. Тому проектні рішення мають синергічно поєднувати потужності  для генерації з  технологіями для інтеграції виробленої електроенергії до мережі (акумулюючі потужності, високоманеврові потужності).

Наступним спікером був Філіп Драпак, Старший експерт з енергетичного сектору Міжнародної фінансової корпорації (IFC), з оглядом тенденцій в енергетичному секторі з акцентом на сонячну генерацію.

Так, серед основних тенденцій останніх років він виділив декарбонізацію енергетики; збільшення частки відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) та зниження вартості генерації електроенергії з ВДЕ; підтримку функціонування мережі та ринку; короткострокове та довгострокове зберігання енергії; а також впровадження нових “зелених” технологій.

Філіп Драпак висвітлив три основні механізми закупівлі енергії, виробленої за допомогою ВДЕ:

(і) зелений тариф,

(іі) аукціон на потужність та

(ііі) аукціон на конкретний об’єкт.

Експерт зазначив, що, в цілому, перевагу варто надавати останнім двом механізмам. При цьому аукціон на потужність більше підходить для країн з розвиненим ринком та гарним розумінням ціни, а аукціон на конкретний об’єкт добре підходить для пілотних проектів ДПП. Аукціон на конкретний об’єкт, реалізований на умовах ДПП, передбачає, що  державний партнер забезпечує земельну ділянку, довгостроковий договір на закупівлю згенерованої електроенергії, договір на під’єднання до мережі, трансформаторну потужність у точці передачі (за необхідності/можливості). Цей механізм забезпечує високу конкурентну напруженість і конкурентів з різних куточків світу, високий ступінь співставності конкурсних пропозицій, можливість отримати найкращу ціну.

В цілому, аналіз тенденцій в енергетичному секторі засвідчує, що продовжується стрімке зростання сонячної фотоелектричної генерації, водночас виробництво сонячної електроенергії дешевшає з кожним роком, що схематично зображено нижче.

Сонячна енергетика є привабливою для приватних інвестицій, оскільки приватний сектор більш спроможний взяти на себе ризики будівництва та операційні ризики, а також з тієї простої причини, що в у світі вже є дуже успішні моделі закупівель на основі довгострокових договорів на поставку електроенергії, що дозволяє урядам здійснювати виробництво електроенергії, не покладаючись на власний баланс.

Ще однією тенденцією є покращення економічної доцільності в проектах сонячної генерації. Вартість сонячної енергії за 1 кВт встановленої потужності впала до однієї чверті від колишньої вартості: якщо 2010 році 1 кВт коштував 4000 доларів США, то наприкінці 2019 року це менш ніж 1000 доларів США за кВт. Неухильно покращуються і технічні параметри сонячних фотоелектричних панелей. Коефіцієнт використання встановленої потужності панелей досяг понад 20%, і виробники сонячних панелей тепер готові гарантувати продуктивність протягом 25 років життєвого циклу панелей.

Сонячна енергетика цілком може конкурувати за вартістю з традиційними виробниками електроенергії. Хоча вітряна енергія, як правило, є дешевша за сонячну, зниження вартості сонячних панелей відбувається швидшими темпапи, тому незабаром можна очікувати цінове домінування сонця проти вітру.

Сонячна енергетика була найбільш інноваційною в процесі розвитку відновлюваних джерел енергії, стимулювала нові технології з точки зору нижчої вартості окремого елемента, більшого коефіцієнта ємності та ефективності елемента, та в кінцевому рахунку, технології, пов’язані зі згенерованою електроенергією, включаючи акумуляторні накопичувачі, розумні мережі (англ. smart grids) тощо.

Нові та новітні технології також включають нові способи інтеграції сонячної генерації в іншу інфраструктуру без використання землі, придатної до користування:

– Плавучі сонячні електростанції, які можуть бути розміщені на великих водоймах,

– Сонячні станції, інтегровані в будівлі, які використовуються в будівельній галузі,

– Фотоелектричні шумозахисні бар’єри.

Філіп Драпак зазначив, що з розвитком ВДЕ, особливу увагу потрібно приділити і стійкості мережі, що стала одним з основних обмежень, а також можливостей відновлюваної енергетики. Сонячна енергетика, поєднана з накопичувачами, дає можливість істотно покращити загальне управління мережею та застосувати «розумні» мережеві рішення. Накопичувачі за лічильником, а також перед лічильником, але розміщені регіонально, дають можливість для нового розвитку відновлюваних джерел енергії в різних регіонах і покращують прийнятність відновлюваних джерел енергії в глобальному масштабі. Такі комплексні рішення можуть бути добрим рішенням для реалізації пілотних проектів ДПП в енергетичному секторі в Україні.

Наступним спікером воркшому став Маріо Туркович, Старший міжнародний спеціаліст з ДПП Міжнародної фінансової корпорації (IFC). Він поділився з учасниками досвідом Хорватії з розвитку ВДЕ.

Маріо Туркович зазначив, що у 2019 році Хорватія досягла частки 28,5% енергії з ВДЕ в своєму валовому кінцевому споживанні енергії (близько 50% припадає на електроенергію), що вже є перевиконанням планових 20% на 2020 рік.

Хорватія має значний потенціал вітряної та сонячної генерації:

  • Відповідно до різних міжнародних джерел Республіка Хорватія має потенціал між 22 ГВт та 61 ГВт вітряної потужності на суші, та 179 ГВт вітряної потужності на морі. Існуючі джерела енергії – близько 14 ГВт вітряної потужності. Наразі в країні розробляються проекти морських плаваючих вітроелектростанцій.
  • За національними оцінками, потенціал сонячної енергії становить близько 8 ГВт (включаючи як мережеві, так і інтегровані сонячні проекти).

Більшість проектів створення сонячних електростанцій, вітрових та гібридних електростанції зосереджені в чотирьох найпівденніших районах Хорватії. Це створює великий тиск на операторів систем передачі та розподілу, які мають забезпечити, щоб нова потужність ВДЕ була додана в електромережу.

Наприкінці 2021 року ринок ВДЕ у Хорватії зіткнувся з рядом проблем, зокрема пов’язаних з

  • великою кількістю запитів від різних видів інвесторів та на одні й ті самі об’єкти,
  • відсутністю спроможності мережі для інтеграції виробленої електроенергії та високою вартістю приєднання до мережі,
  • неврегульованістю питань, пов’язаних з землею, існуванням різних правил та порядків отримання прав на землю,
  • процедурними неузгодженостями,
  • екологічними проблемами.

 Задля урегулювання цих проблем було створено нове законодавче середовище. Нові проекти відтепер мають проходити конкурс на отримання енергетичного дозволу. Вимоги для участі у тендері включають наявність планів територіального розвитку, технічного плану проекту, ТЕО, попереднього висновку оператора про можливість під’єднання до мережі та банківської гарантії конкурсної заявки.

Фінансування з боку приватних партнерів здійснюється у формі «проектного фінансування», при якому фінансові організації в основному беруть до уваги прогнозований дохід від проекту як єдине джерело виплати відсотків і погашення заборгованості.

З метою підвищення інвестиційної привабливості проектів уряд Хорватії встановив механізм підтримки на основі результатів аукціонів, у рамках яких присуджував: пільговий тариф (для малих електростанцій до 500 кВт) і пільгову націнку (для електростанцій понад 500 кВт).

Енріке Лора, Спеціаліст з оцінки та експерт з енергетики Міжнародної фінансової корпорації (IFC), презентував учасникам досвід Узбекистану зі створення ринків та програми масштабування сонячної енергетики.

Узбекистан має одну з найбільш енергоємних економік у світі, країна дуже залежить від газу для виробництва електроенергії — 72% загальної електроенергії. Крім того, через швидко старіючу інфраструктуру постачання електроенергетична система країни обтяжена низькою ефективністю та ненадійним постачанням. Незважаючи на інвестиції в мережі передачі та розподілу, втрати електроенергії залишаються відносно високими, оцінюючись у 20% чистого виробництва.

Водночас, Узбекистан є скарбницею відновлюваних джерел енергії — сонячної, вітрової та гідроенергетики, — які можуть задовольнити зростаючі потреби країни в енергії та допомогти країні перейти до економіки чистої енергії. Додавання нового виробництва електроенергії вимагає мобілізації всіх можливих джерел фінансування. І саме механізм ДПП став ефективним підходом до подолання цього фінансового розриву.

Уряд Узбекистану, за підтримки Міжнародної фінансової корпорації, втілив Пілотну ініціативу з масштабування сонячної генерації в місті Навої на 100 МВт. Конкурс було проведено, використовуючи стандартну конкурсну та договірну документацію (включно із інвестиційно привабливими договорами на закупівлю електроенергії (PPA) на 25 років та генеральною угодою купівлі-продажу (GSA)), на основі шаблонів масштабування сонячної генерації Групи Світового банку. Пізніше, за Пілотною ініціативою відбулись ще два раунди конкурсу на 900 МВт, які замінили шаблони масштабування сонячної генерації.

Не дивлячись на слабкий розвиток ринку сонячної енергії за результатами конкурсу було встановлено рекордно низькі тарифи.

В цілому Пілотна ініціатива сприяла триваючій трансформації ринку: збільшенню доступу до недорогого та надійного електропостачання, збільшенню приватної участі, в тому числі девелоперів зі світовим іменем, підсиленню структури конкурентного ринку та покращенню.

Ініціатива має демонстраційний ефект та потенціал для мультиплікації:

  • диверсифікація енергетичного балансу Узбекистану за рахунок дешевої генерації – 2,7 ГВт (17% встановленої потужності),
  • екологічні вигоди (зменшення викидів в Навої на 156 000 тон еквіваленту CO2/ рік).

Успіх моделі ДПП служить прикладом майбутньої участі приватного сектора в країні, одночасно посилаючи позитивний сигнал світовій інвестиційній спільноті. Цей проект створює прецедент –  комерційно життєздатну модель, яку можна успішно відтворити для залучення нових приватних гравців на ринок.

Завершився воркшоп обговоренням нових можливостей для державно-приватного партнерства в енергетичному секторі в Україні, типів проектів що можуть стати пілотними, впливу ДПП на ринок енергії, корисних підходів в ДПП щодо ВДЕ, та обговоренням презентованих пілотних проектів Хорватії та Узбекистану.